Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року Справа № 924/1270/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівБарицької Т.Л., Губенко Н.М.,розглянувши касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 (головуючий суддя Власов Ю.Л., судді Корсакова Г.В., Станік С.Р.)та на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 26.01.2015 (суддя Грєхова О.А.)у справі№ 924/1270/14 Господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Південно-Західні тепломережі"доПублічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК",треті особи: 1) Реєстраційна служба Хмельницького міськрайонного управління юстиції, 2) Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України,прозобов`язання вчинити дії,

за участю представників:позивачане з'явились,відповідача Грищенко І.С.,третіх осібне з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 провадження у справі №924/1270/14, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015, припинено провадження у справі та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 436,00 грн.

Ухвала обґрунтована тим, що відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №30994009, №31001280, №31000552, №30998174 від 15.12.2014 знято обтяження та припинено іпотеку з об'єктів застави та іпотеки, що є предметом даного спору, і за таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення провадження у справі № 924/1270/14 на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись із зазначеними ухвалою та постановою в частині покладення на відповідача обов'язку зі сплати судового збору, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати в частині стягнення з відповідача таких витрат, відмовити позивачу у стягненні з відповідача витрат по сплаті судового збору розмірі 2 436,00 грн.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для вирішення питання про розподіл судових витрат, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, п. 22 ст. 5, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ч. 2 ст. 49 ГПК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що оскаржуване судове рішення про припинення провадження не можна вважати таким, що винесене на користь позивача, а тому неможливо відшкодовувати позивачу витрати зі сплати судового збору. Крім того заявник вважає, що у даному випадку відсутній результат вирішення спору, а тому припис ч. 2 ст. 49 ГПК України не може застосовуватись. При цьому зазначає, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільнена від сплати судового збору в силу закону, зокрема п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача та третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача (скаржника), перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та відповідачем 27.07.2009 укладено кредитний договір №01/335-2009, за умовами якого відповідач надав позивачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості в розмірі 1 500 000,00 грн.

За умовами іпотечного договору від 27.07.2009 позивач, з метою забезпечення виконання кредитного договору №01/335-2009, передав в іпотеку, а відповідач прийняв предмет іпотеки, а саме приміщення котельні загальною площею 1907,4 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Курчатова, 8, м. Хмельницький.

Також між сторонами 27.07.2009 укладено договір застави №01/335-2009, за умовами якого в забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором позивач надав відповідачу в заставу належні йому на праві власності основні засоби, а саме: котел КВ-ГМ-50 до складу якого входять: котел КВ-ГМ-50-150М/КВ-ГМ-58,2-150 - 1 шт.; димосос ДН-21 - 1 шт.; вентилятор первинного повітря 19ЦС63-2 шт.; щит автомашини ЩПК-УХЛ3.1.РОО-6 шт.; пальник (горелка) РГМГ-20 - 2 шт.; форсунки РГМГ-20 - 2 шт.; вентилятор ВДН-15 - 1 шт., які знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 8.

Договором застави №01/335-2009з/2 від 20.10.2009 сторони узгодили, що в забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором позивач надає відповідачу в заставу належні йому на праві власності основні засоби, а саме: котел КВ-ГМ-35-150 до складу якого входять: котел КВ-ГМ-35-150/КВ-ГМ-30-150 - 1 шт.; димосос ДН-17 - 1 шт.; вентилятор ВДН-15 - 1 шт.; щит автомашини ЩПК-1-1 - 8 шт.; пальник (горелка) РГМГ-30 - 1 шт.; форсунки РГМГ-30 - 1 шт.; які знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 8.

За умовами додаткової угоди до кредитного договору 30.01.2014, укладеної між сторонами, у зв'язку з повним погашенням кредиту сторони дійшли взаємної згоди припинити дію кредитного договору №01/335-2009 від 27.07.2009 з 30.01.2014, претензії у сторін одна до одної відсутні.

Як передбачено ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Позивач двічі звертався до відповідача із заявою про припинення обтяження майна позивача листами від 11.04.2014 та від 16.05.2014.

В подальшому 29.08.2014 позивач звернувся до господарського суду з позовом для захисту своїх порушених прав та інтересів.

Судами встановлено, що відповідач 15.12.2014, тобто після порушення провадження у справі, звернувся до реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції та подав заяву до Хмельницької філії державного підприємства "Інформаційний центр" про внесення запису про припинення обтяження щодо майна позивача, на підставі зазначених заяв було припинено обтяження майна позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 провадження у справі №924/1270/14 припинено за відсутністю предмету спору та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 436,00 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1, ч. 3 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

За приписами ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Норма ч. 2 ст. 49 ГПК України виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Така ж позиція викладена і в п. 4.7 постанови Пленуму постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7.

З огляду на встановлення судами факту порушення відповідачем положень ст. ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо повідомлення реєстратора про припинення обтяження у визначений строк та направлення ним відповідної заяви до реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції та до Хмельницької філії державного підприємства "Інформаційний центр" вже після порушення провадження у справі, правомірним є висновок судів про наявність правових підстав для припинення провадження у справі №924/1270/14 на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору та покладення судових витрат в сумі 2 436,00 грн. на відповідача.

При цьому судом відхиляються доводи відповідача про неправомірність стягнення з нього судового збору з підстав звільнення такого від сплати судового збору, оскільки в даному випадку йдеться не про сплату відповідачем судового збору до бюджету, а про відшкодування відповідачем судових витрат позивачу, понесених ним внаслідок неправомірних дій відповідача, що передбачено ст. 49 ГПК України.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Предметом спору у даній справі є зобов'язання Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" подати заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції для подальшого зняття обтяження іпотекою нерухомого майна та зобов'язання подати повідомлення до Хмельницької філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України для подальшого внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про припинення обтяження щодо майна.

З огляду на вищевикладене дана справа не пов'язана зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ " АКБ "Київ".

Оскільки спір у справі не пов'язаний з виконанням уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб своїх повноважень, а витрати зі сплати судового збору спричинені саме неправомірними діями відповідача, то такий не звільняється від відшкодування позивачу судового збору у загальному порядку.

Згідно зі ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для припинення провадження у справі та стягнення з відповідача на користь позивача витрат зі сплати судового збору є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2015. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі № 924/1270/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіТ.Л. Барицька Н.М. Губенко